Найбільша брехня

Життя закінчується там де починається дифіцит кохання. все людське життя зав'язане на тому, щоб будь-якими правдами і неправдами отримувати любов. Нам підходять будь-які варіації і формати. Ми готові задовольнятись сурогатом кохання, ми готові жити в іллюзії наявності кохання перетинаючи межу між адекватністю, невинним обманом, інфантильністю і шизофренією. Любов потрібна дівчатам, які народжують дітей, щоб ті до кінця своїх днів були прив'язані до неї таким чином створюючи враження, що принаймні одній одна людська істота буде любити тебе завжди і безкомпромісно. Любов потрібна дітям, які підтимують спілкування з батьками, яким вони нахуй не здались і до кінця своїх днів намагаючись довести собі, що вони варті любові, смаку якої ніколи не куштували.

Любов потрібна маньяками, що в час найбільшого екстазу від кривавого вбивства видушують з жертви останнє повітря тим самим кзмушуючи підолагу дивитись на гвалтівника очима дитини, яка потребує захисту, як вияву любові. Любові потребує жертва яка натягнула пояс замість спідниці і чекає на свого рятівного шизофреніка, який в пориві любовного насильства доторкнеться до її тіла, і то буде відверта, щира, безпідкупна зацікавленсть кожним міліметром юної шкіри, яка настільки бажана, що хочеться відрізати її по шматочку і наматувати на вентилятор.

Любові потребують жирні шефи, які вступають у моральні зносини з підлеглими. Ви помітили, що коли вони трахають нас на чергових зборах, то ніколи не використовують контрацептиви. Я думаю це тому що в них жевріє надія завагітніти. Наче 35 річна жіночка, що ладна від чорта лисого забацати собі малюка, вони так само з остіх сил магаються завагітніти любвью від тих підлеглих які ще не до кінця зрозуміли правила цього життя і все ще здатні генерувати любов у чистому вигляді.

А правда в тому, що любові не існує. Сенс життя заключається в тому щоб вірити в існування кохання не дивлячись ні на що, а потім охуїти від усвідомлення що всі ці потуги були марними і насправді ніхто нікого не любить і все це марнування часу. Я незнаю в чому причина нашої тупої віри. Можливо у минулих життях любов існувала і наша генетична пам'ять виринає з глибин свідомості і залишає присмак того, що ми космічно давно кушутували але чого ми ніколи не спробуємо у цьому житті. Можливо це частина еволюції що переслідує безглузде продовження життя заради життя. Але причини не такі важливі, важливо те що коли доходить правда про всю цю вселенську брехню про любов то життя втрачає мотив. Всі ці ігрища на полі бойні людських істот не мають сенсу, бо кінцевий результат покладе наші тіла в землю і там вони не засвітяться парафіновим світлом від того що тіло вірило в бабая, так само відбувається якщо тіло вірило в любов.