Знаючи про все підводне каміння в
наших глибинах я скористалась принципом "усвідомити помилку і зробити
помилку". Я була готова до всього, що пов'язано з драматичним
розставанням, до прив'язаності, до нездорової залежності від цих деструктивних
стосунків. Була готова кидати все і розпочинати знов у мільйонний раз. Я була
готова до твого мовчання, до осуду зі сторони, до зустрічей раз на сто років. Я
була навіть готова обманувати себе і тебе в тому що полюбила іншого. аби тільки
ти відчував легкість, аби тільки ти був у моєму житті до його кінця. Я знала з
самого початку, що будь який психолог, навіть на моє фото не дивлячись зможе
поставити діагноз цій хворобі, а мені байдуже що є причини для мого кохання,
байдуже що причини треба лікувати а не заліковувати тобою.
Я відкрила свою грудну клітину готова ловити дротики, які ти міг кидати в
мене своєю відсутністю і мовчанням. Мабуть ти хотів влучити у метеликів які
живуть у моєму шлунку, але ти хуйовий снайпер, бо потрапляв не в метеликів а в
життєво важливі органи. Але це нічого, я все одно завжди маю під рукою дефібрилятор
і можу сама себе реанімувати, аби тільки ти не припиняв свою гру.
Я була готова до всього окрім одного. Я не була готова до твоєї нелюбові.
Як же я могла так помилитись, як же я могла не помітити, що ти мене ніколи не любив?
Чому ти обрав мене для цієї жорстокої гри? Чому в моїй голові знову ця йобана
каша? Де взяти рішучості щоб більше не бачити тебе в кожному перехожому, не
читати про тебе в кожній книзі і не чути про тебе у всіх піснях? Як ти міг мене
не любити? Як ти міг?
