Що я маю відчувати?

Мій лікар часто запитує мене: "Що ти при цьому відчувала? Що ти відчуваєш зараз, коли розказуєш мені про це?". У відповідь я мовчу і намагаюсь зрозуміти, що ж я відчуваю насправді. Потім намагаюсь витягнути за останні жили відповідь, будучи впевненою, що чесно і чітко здалась йому. Але питання продовжує крутитись в моїй голові утворюючи смерч, який закручує у свої руйнівні обійми спогади про минуле, теперішнє та думки про майбутнє.

Що ж я насправді відчуваю? Що я маю відчувати?

Що я маю відчувати до батька, який став для мене найголовнішим ворогом життя? Чи маю я право звинувачувати його у всіх своїх проблемах? Чи насправді він винний в моїй невпевненості, в моїх слабкостях, в моїх неврозах? І якщо є усвідомлення такого деструктивного впливу, чи не повинно було б щось змінитись у моєму ставленні? Чи не повинна я відчувати, щось на зразок прощення і прийняття?

Що я маю відчувати до брата, на якого я переклала батьківські обов'язки і який в силу генетичної пам'яті нашого племені не здатний вирватись з кола деструктивної системи відносин? Якщо є усвідомлення, що я ніколи не зможу змінити його ставлення до себе, чи не повинна я відчувати те саме прийняття та прощення?
Що я повинна відчувати до мами, якій я ніколи не зізнаюсь, що звинувачую її у такому нерозумному виборі батька та неправильній поведінці в цьому племені? Можливо прийшов час відпустити ці образи, адже, можливо, саме завдяки цьому шляху в мене є шанс пізнати цей світ набагато глибше?

Що я відчуваю - мені приблизно зрозуміло. Приблизно, тому що тяжко розгледіти відтінки почуттів, коли вони всі безперервно варяться в малірованому відрі, яке постійно підігрівається. Я думаю там вже немає нічого їстівного. Я думаю, що це все вже переварилось. Я думаю, що я повинна вилити нахуй цей кисіль, вимити відро і посадити в ньому карликову ялицю, що буде радувати з далеку своєю зеленню.

Чи можу я звинувачувати свою сім'ю у всіх своїх бідах? Чи погано те, що саме так склалась моя доля? Можливо саме такий тяжкий життєвий шлях і така чутлива психіка дають мені шанс вирватись з системи?

Так може це не погано? Тоді, що я повинна відчувати?

... надію?